< −До змісту
 

З приємністю відвідав міжнародний чемпіонат з фехтування, що проходив 13-14 квітня цього року у Києві. Фінальні бої (і таки не тільки фінальні) виглядали справді видовищно і подивували немалою кількістю глядачів. Років тридцять тому, на подібний чемпіонат київський Палац спорту збирав у глядацьких секторах не більше півсотні людей, переважно спортсменів. Ще тоді, нам, юним фехтувальникам було прикро, що бої проходять швидко і не ефектно. Старий французький фільм «Три мушкетери» дивитися було набагато приємніше. Зокрема, що стосується фехтування на шаблях (у минулому «еспадрон»), яке, на відміну від рапіри та шпаги передбачає застосування як уколів так і ударів, то тут фехтування «на руку» (коли достатньо було торкнутися шаблею рукавиці суперника, щоб заробити жадане очко) та флеш-атаки – стрімкі атаки з далекої відстані під час яких хтось удар та таки отримував – максимально спростивши тактику та істотно збільшивши бойову дистанцію між суперниками, зробили цей вид фехтувального двобою короткочасним і невловимим для ока стороннього спостерігача. Одним словом, фехтувати було набагато цікавіше, ніж на все це дивитися. Демонструвати фехтування для широкого загалу виглядало неперспективним. Схоже на те, що сьогодні Міжнародна федерація фехтування зробила правильні висновки, істотно змінивши правила.

Приємно, що Україна у жіночій шаблі (командна першість) взяла срібло і особлива подяка за впевнене і красиве фехтування Ользі Харлан з Миколаєва. Щоправда у фінальному бою з росіянкою (Софія Вєлікая) на останніх двадцяти очках переможне очко дівчата вже «вимучували», почергово виграючи одна в одної, зате глядачам це додало адреналіну – хвилювання було непідробне. Результати по жіночій шаблі: золото – РФ, срібло – Україна, бронза – США (останні вибороли третє місце у команди Італії). Наступний день для киян пройшов спокійніше, оскільки у командній першості по шпазі серед чоловіків українська команда вилетіла ще на початкорвих етапах і за призові місця боролися угорці та італійці (3-4 місця) і американці та французи (1-2 місця). Врешті золото, срібло та бронзу отримали, відповідно американці, французи та угорці. Щиро подивували французи. Відірвавшись від американців у фіналі на 8 очок, все-таки умудрилися програти. Мабуть підвела імпульсивність членів збірної: один раз помилившись, вирівнятися вже не змогли – як не пішло, то вже хай йому грець! Ще б пак, цього разу французька команда «непереможних» (так їх досі називали на рідній землі) втратила цей титул разом з титулом чемпіона світу. Найкраще під час цього командного поєдинку на подіумі виглядав Робейрі (Robeiri), але його зусилля не змогли витягти здепресовану команду; наприкінці загальний настрій передався і йому.

Про організацію. Все було справді красиво і відповідно. Засмутили представники влади, які вітали учасників, фразами на кшталт «виборовши право на проведення цього чемпіонату, Україна довела, що належить до великих спортивних країн». Подібна глибока думка під час церемонії врочистого відкриття чемпіонату лунала з їхніх вуст щонайменше тричі. Може годі комусь щось доводити? Можна просто прийняти гостей і просто отримати задоволення від події справді світового масштабу? Просто бути щирими і доброзичливими? Адже саме так мають поводитися великі і сильні.

До речі – коментар з офіційного сайту Французької федерації фехтування щодо фінальних змагань за перше місце між російською та українською жіночими командами на шаблях: «Une rencontre magnifique, intelligente tactiquement, passionnante à suivre aussi car dynamique» – «Надзвичайна, тактично продумана, захоплива і не меншою мірою динамічна зустріч»…

Вадим КАРПЕНКО

Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10